Осінні Ґорґани, які повинен побачити кожен українець (ФОТО)

Осінні Ґорґани, які повинен побачити кожен українець (ФОТО)

Журналістка сайту Українська правда.Життя Людмила Смоляр розказала чому варто відвідати Карпати восени. Вражаюча природа зачарує вас у мить своїми барвами, тому радимо почитати текст автора без змін.

Восени Карпати зовсім інакші. Річ не тільки в тім, що листя жовтіє, а погода псується. Об этом сообщает lcmedia.in.ua со ссылкой на СМИ.

Осінь в Карпатах відчувається всіма органами чуття. Видно тумани, чути, як риплять сосни, смакують випадково знайдені білі гриби, пахне дощем хмара, яка наздоганяє з-за спини, смерекова смола налипає на пальці.

А Ґорґани, гірський масив в Українських Карпатах, – узагалі схожі на окреме королівство. Поки триває осінь, варто знайти кілька днів і побувати тут.

Ґорґани – гірський масив в українських Карпатах, – схожі на окреме королівство

Одразу за Яремче є струмок. Води в ньому небагато, але вона холодна. На березі струмка стоїть пес, і в воду йому не хочеться. Доводиться перенести його на руках.

Стає зрозуміло, що він із нами надовго, і не завадить вигадати йому ім’я. Нехай буде Ізі. Або Ізя. З різними підтекстами.

Є багато історій про те, як до туристів пристають собаки

Є багато історій про те, як до туристів пристають собаки і як проходять разом із групою частину, або й увесь маршрут.

Дехто вважає, що такий у собак промисел – наживатися на харчах туристів.

Інші кажуть, що мандрівні пси – це справжні янголи-охоронці. Мовляв, вони оберігають туристів від усього лихого, іноді навіть вказуючи на роздоріжжях правильні напрямки.

Щось правдиве, напевно, є в обох версіях.

У Ґорґанах нині завершується жовтень – пора трьох основних кольорів: кольору буків, смерек і беріз. Листя буків темно-руде, майже коричневе. Хвоя смерек густо-зелена. Берези світло-жовті, особливо на сонці.


У Ґорґанах нині пора трьох основних кольорів: кольору буків, смерек і беріз

Якщо дивитися на ці кольори з якоїсь вершини, то гори здаються картатою ковдрою: на її пошиття забракло зеленого матеріалу, тому довелося дошивати різнокольорові латки. Де-не-де на ковдрі видно дірки, які попроїдала міль. Це – вирубки лісу.

Ґорґани – особливий гірський масив. Його не можна прирівняти до жодного іншого карпатського закутку.

У першу чергу, Ґорґани – це каміння. Велике, влежале і рясно вкрите лишайниками. По-науковому ці лишайники звуться різокарпон (Rhizocarpon), але це не так важливо.

Що справді варто знати, так це те, що на колір вони зеленаво-жовті. Тому якщо дивитися на розсипи каміння здалеку, то ділянки гір, вкриті цими розсипами, здаються трохи жовтуватими.

У першу чергу, Ґорґани – це каміння

А ще через лишайники каміння стає дуже слизьким під час дощу. Тоді ходити по ньому треба обережно, іноді балансуючи, іноді сповільнюючи темп.

Каміння, яке рухається під ногами, називається живим. У Ґорґанах його не так і багато – в основному камені лежать міцно і нерухомо, і це свідчить про те, що гори порівняно старі.

Однак втрачати пильність усе одно не можна: який-не-який камінь обов’язково похитнеться під ногами. Тоді потрібно бути спритними, як герої комп’ютерної гри: перестрибнути далі швидше, ніж провалитесь у прірву. Прірви, звісно, не існує, але її можна уявити.

Осінь у Ґорґанах – це також ягоди. Чорниця і брусниця, трохи підмерзлі у холодні ночі, але насичені на смак. Смачнішими вони бувають хіба навесні, коли перезимують на кущах під снігом. Тоді вони так і пахнуть – снігами, наразі ж – літом, яке минуло.

Осінь у Ґорґанах – це також ягоди

На полонині Хом’яків стоїть капличка. Такі каплички трапляються по всіх карпатських горах – хатинки зі зрубу, з іконами, рушниками, свічками і священними книгами всередині.

В одній капличці одночасно може перебувати одна людина і один рюкзак. Або дві людини без рюкзаків.

Другий варіант, утім, здається менш доречним: каплички натякають на усамітнення, хоча би й нетривале.


Такі каплички трапляються по всіх карпатських горах

Крім того, що тут можна помолитися чи поставити свічку, каплички також виконують одну неочевидну функцію: вони можуть прихистити у негоду, ставши тимчасовим притулком для втікачів від грози і дощу.

Завжди вражає думка, що хтось їх спершу побудував, а нині підтримує в належному стані. Ми не знаємо цих людей, але можемо подумки їм подякувати.

Далі заходимо в ліс. Тут м’яко – під ногами лежить опала й зігнила хвоя. Деякі смереки риплять, як незмащені петлі дверей. Здається, що в смереках і справді є рипучі двері, в які, можливо, можна навіть увійти. Просто ми не знаємо, як.

Деякі смереки риплять, як незмащені петлі дверей

Нам щастить із погодою: кілька днів поспіль сухо і сонячно, вечірнє вогнище розпалюється швидко, дрова не потрібно просушувати.

Коли вогнище дається легко, існує велика спокуса його не цінувати. Але ми знаємо, що все могло би скластися інакше: міг би падати дощ, на черевики налипати багнюка, а вода на чай кип’ятитися в тамбурі намету. Ми радіємо, що вогонь є.

Коли вогнище дається легко, існує велика спокуса його не цінувати

Наш приблудний пес досі з нами. Його вигода від участі в цьому поході стає все менш очевидною: раз дістав від нас бубликів, раз хліба, шматочок сушеного банана, яким погребував.

Ми роздумуємо про те, чи потрібні в походах янголи, в подобі собак чи будь-якій іншій, чи, можливо, достатньо здорового глузду, ретельно спланованого маршруту і адекватно зібраного рюкзака?

Пес посопує під смерекою. Він, звичайно, ніякий не янгол, а просто пес, але ми йому про це не скажемо. Його лапи смикаються уві сні: можливо, йому сниться велике ґорґанське каміння, по якому довелося стрибати ледь не цілий день.

У Ґорґанах нині така осінь, яку хочеться запам’ятати. У нас для цього є п’ять органів чуття, три дні і один фотоапарат. Цього цілком достатньо.

У Ґорґанах нині така осінь, яку хочеться запам’ятати

Mukachevo.net

Джерело статті: “http://www.mukachevo.net/ua/news/view/627440”

ТОП новости

Вход

Меню пользователя